Women and Justice: Keywords

Legislation

Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV 2004, статті 350(5) - 350(7): розгляд справи про видачу обмежувального припису (Civil Procedure Code, arts. 350(5)-350(7): consideration of a restraining order extension) (2004)

Domestic and intimate partner violence, Stalking

Article 3505 of the Civil Procedure Code of Ukraine stipulates that the applicant and the interested persons should participate in the court’s decision to grant a restraining order. If the applicant is subjected to threats of the further discrimination or violence, the case may be considered without the applicant’s participation. If a duly notified an offender does not appear, their absence shall not interfere with the decision to issue a restraining order. The decision to issue a restraining order must be considered not later than 72 hours after receiving the application and assignment of the case to the court in order to protect the interests of the victim. During the hearing, the applicant should prove the facts that the offender committed one of the types of violence under Article 1 of the Law of Ukraine 'On Prevention and Combating Domestic Violence' (for example, economic or psychological violence). If the court grants the application for a restraining order, the judgment shall be immediately enforced, which may not be suspended during any subsequent appeal. A restraining order is issued for a period of one to six months with the possibility of its extension. A settlement agreement between the victim and the offender is not allowed in such cases. Intentional failure to comply with the restraining order, or intended evasion of the offender treatment program, shall be punishable by arrest for a term of up to six months or restriction of liberty for up to two years (i.e., non-compliance with a court decision entails criminal liability).

Статтею 3505 Цивільного процесуального кодексу України передбачено участь заявника та заінтересованих осіб в ухваленні судом рішення про видачу обмежувального припису. Якщо заявнику погрожують подальшою дискримінацією чи насильством, справа може бути розглянута без участі заявника. Неявка належним чином повідомленого правопорушника не перешкоджає прийняттю рішення про видачу обмежувального припису. Рішення при видачу обмежувального припису має бути прийнято не пізніше 72 годин з моменту надходження заяви та направлення справи до суду з метою захисту інтересів потерпілого. Під час розгляду справи заявник повинен довести факти вчинення правопорушником одного з видів насильства, передбаченого статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (наприклад, економічне чи психологічне). Якщо суд задовольняє заяву про видачу обмежувального припису, рішення підлягає негайному виконанню, яке не може бути призупинено під час подальшого оскарження. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців з можливістю його продовження. Мирова угода між потерпілим і правопорушником у таких випадках не допускається. Умисне невиконання запобіжного заходу або умисне ухилення від програми лікування порушника караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років (тобто невиконання рішення суду тягне за собою кримінальну відповідальність).

Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV 2004, статті 350(2)-350(3): заявники та заінтересовані особи у справах про видачу обмежувального припису (Civil Procedure Code, arts. 350(2)-350(3): issuance of restraining order) (2004)

Domestic and intimate partner violence, Stalking

Article 3502 lists the persons who can apply to the court for a restraining order, which means a judicial measure that temporarily restricts rights or imposes obligations on a perpetrator of domestic violence and is aimed at ensuring the victim's safety. For example, the court may order a ban on staying in the common residence with the victim of domestic violence; prohibition to approach within a specified distance to the victim’s place of residence, study, work, or other frequently visited locations; prohibition to contact the victim. The following categories of persons are eligible to apply for a restraining order: (i) a person who has suffered from domestic violence, or their representative; (ii) a person who has suffered from gender-based violence, or their representative; (iii) parents and other legal representatives of a child who suffered from domestic violence or gender-based violence; (iv) a guardian representing the interests of an incapable person who has suffered from domestic violence or gender-based violence.

Стаття 3502 містить перелік осіб, які можуть звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису, що означає встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Наприклад, суд може встановити заборону на перебування у спільному місці проживання з жертвою домашнього насильства; заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи чи інших місць, які часто відвідує потерпілий; заборону контактувати з потерпілим. Право на подання заяви про видачу обмежувального припису мають наступні категорії осіб: (I) особа, яка постраждала від домашнього насильства, або її представник; (II) особа, яка постраждала від ґендерно зумовленого насильства, або її представник; (III) батьки та інші законні представники дитини, яка постраждала від домашнього або ґендерно зумовленого насильства; (IV) опікун, який представляє інтереси недієздатної особи, яка постраждала від домашнього або ґендерно зумовленого насильства.

Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (No. 2227-VII) (2017)

Abortion and reproductive health rights, Forced sterilization, Gender discrimination, International law, Sexual violence and rape

The Criminal and Criminal Procedural Codes of Ukraine were amended in December 2017 to adopt provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence (Istanbul Convention). In part, these amendments increased the punishment for an illegal abortion (meaning that it was conducted by a person who had no special medical education; or forcing an abortion without voluntary consent, which is punishable by a fine of 50-100 tax-free minimum incomes, community service of 100-240 hours, correctional labor for up to two years, or restriction of liberty for up to two years, or imprisonment for the same term. The amendments criminalized forcing an abortion and forced sterilization without consent. Rape (i.e., sexual acts involving vaginal, anal, or oral penetration using the genitals or any other item, without voluntary consent) is punishable with imprisonment for three to five years and sexual violence (nonconsensual, non-penetrative sexual assault) is punishable by imprisonment for up to five years. Finally, consent is valid if it is a person's exercise of free will, with consideration of attending circumstances.

У грудні 2017 року до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України були внесені зміни, що містять положення Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з ними» (Стамбульська конвенція), ухваленої у 2011 році. Внаслідок цих змін статтю 134 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне проведення аборту (проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти; примус до проведення аборту без добровільної згоди потерпілої), було змінено, в частині посилення відповідальності за це небезпечне злочинне діяння (тобто тепер незаконний аборт карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами за на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк). Також криміналізовано примус до аборту без добровільної згоди потерпілої, а також примусову стерилізацію без добровільної згоди потерпілої особи. Змінено статті, які передбачають кримінальну відповідальність за зґвалтування та сексуальне насильство. Зокрема, зґвалтування (тобто вчинення статевих дій, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи за допомогою статевих органів або будь-якого іншого предмета без добровільної згоди потерпілої особи) карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, а також сексуальне насильство (не пов'язане з проникненням в тіло іншої особи без добровільної згоди потерпілої особи) карається позбавленням волі на строк до п'яти років. Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Domestic and intimate partner violence, Forced and early marriage, Gender discrimination, Gender-based violence in general, International law

The Criminal Code and Criminal Procedural Code of Ukraine were amended in December 2017 to adopt provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence (Istanbul Convention). As a result of these amendments, new dangerous acts were criminalized. For example, Article 151-2 supplemented the special part of the Criminal Code of Ukraine by providing criminal liability for forced marriage. Forced marriage (meaning coercing a person to marry, to continue a forcible marriage, to enter into cohabitation without marriage, to continue cohabitation, or to move to a territory other than that in which they reside, regardless of citizenship) is punishable by arrest for a term of up to six months, by restriction of liberty for a term of up to three years, or by imprisonment for the same term. Article 126-1 supplemented the special part of the Criminal Code by providing criminal liability for domestic violence. Domestic violence (meaning intentional systematic physical, psychological, or economic violence against a spouse or ex-spouse or another person with whom an offender has had a family or close relationship) is punishable by community service of up to 150-240 hours, or arrest for up to six months, restriction of liberty for up to five years, or imprisonment for up to two years. A new chapter, “Restrictions,” established that, in the interests of domestic violence victims, the convicted person might be (i) banned from living with a person who suffered from domestic violence or (ii) restricted in communications with their child if the child was a victim or observer of domestic violence. In addition, these amendments provide criminal liability for failure to comply with restrictive measures, which is punishment with arrest for up to six months or restriction of liberty for up to two years. Finally, consent is valid if it is a person's exercise of free will, in consideration of attending circumstances.

У грудні 2017 року до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України були внесені зміни з метою закріплення положень Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з ними» (Стамбульська конвенція), прийнятої у 2011 році. У результаті цих змін нові суспільно небезпечні діяння були криміналізовані. Наприклад, особливу частину Кримінального кодексу України доповнено статтею 151-2, яка передбачає кримінальну відповідальність за примушення до шлюбу. Примусовий шлюб (тобто примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає (там «проживає» означає постійне місце проживання в певному місці, не обов’язково пов’язане з громадянством) карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Також у 2017 році особливу частину Кримінального кодексу України було доповнено статтею 126-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Домашнє насильство (тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи) караються громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років. Додано новий розділ «Обмежувальні заходи». Встановлено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в спільному місці проживання з жертвою; обмеження спілкування з дитиною у разі вчинення насильства в сім'ї щодо дитини або в її присутності; крім того, ці зміни передбачають кримінальну відповідальність за невиконання обмежувальних заходів (покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років). Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.