Women and Justice: Keywords

This article established the right of married couples to create a joint will to manage the inheritance of property that the spouses own together. Under a joint will, the deceased spouse’s share of the spouses’ joint property passes to the surviving spouse. No one else can inherit property included in a joint will until after the death of the second spouse. For example, if the spouses made a joint will in which they bequeathed their property to their children in equal shares, the children will be able to receive the inheritance (only after death of both spouses). Each of the spouses has the right to refuse to create or retract such a will. Only a man and a woman who are officially in registered marriage may create a joint will. Cohabitation of a woman and a man without marriage is insufficient to make a joint will. In addition, a joint will can only govern property owned jointly by the spouses (for example, a house purchased during marriage).

Цією статтею встановлено право подружжя на створення спільного заповіту щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. За спільним заповітом частка померлого у спільному майні подружжя переходить до того з подружжя, який його пережив. Ніхто інший не може успадкувати майно, включене у спільний заповіт (лише після смерті другого з подружжя). Наприклад, якщо подружжя склало спільний заповіт, в якому заповідало своє майно дітям у рівних частках, то діти зможуть отримати спадщину лише після смерті обох з подружжя. Кожен із подружжя має право відмовитися від складання або скасувати такий заповіт. Скласти спільний заповіт можуть тільки чоловік і жінка, які перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. Для складання спільного заповіту недостатньо спільного проживання жінки та чоловіка без шлюбу. Крім того, спільний заповіт може складатись лише щодо майна, яке є спільною власністю подружжя (наприклад, будинок, придбаний під час шлюбу).

The plaintiff sued his ex-wife, the appellant, and requested recognition that a piece of real estate was his private property. The plaintiff noted that he and his wife were in a registered marriage for a certain period. The plaintiff made money as an individual entrepreneur (in Ukraine, this term means an individual that owns his or her business and possesses all the profit). While running his business, he acquired real estate and registered title. The plaintiff invested his own money in this property. The appellant believed that due to the fact that the plaintiff acquired the property during their marriage, the real estate was the joint property of the spouses and should be split between them. Rejecting the appellant’s arguments, the court of first instance concluded that, as the plaintiff acquired the disputed property using his own money, the property belonged only to him, as she did not prove that the property was acquired as a result of their joint work or that her funds were invested in its acquisition. The Court of Appeal left this decision unchanged. The Supreme Court slightly changed the motivational part of the decisions of the first-instance court, as well as Court of Appeal, accepting that the property of the individual entrepreneur can be joint property of the spouses, provided that it was either bought by the spouses together, or invested in by both spouses. Considering that the appellant did not prove that the property was acquired during their marriage, nor that they both invested in the property, the Court held that it belonged only to the plaintiff.

Позивач подав до суду на свою колишню дружину (скаржницю) та просив визнати, що нерухоме майно є його приватною власністю. Позивач зазначив, що певний період вони з дружиною перебували в зареєстрованому шлюбі. Позивач заробляв гроші як фізична особа-підприємець (в Україні під цим терміном розуміється фізична особа, яка є власником свого бізнесу та володіє всім прибутком). Під час ведення бізнесу він придбав нерухомість і зареєстрував право власності на неї. Позивач інвестував свої власні кошти в це нерухоме майно. Скаржниця вважала, що у зв'язку з тим, що Позивач набув майно під час шлюбу, нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу між ними. Суд першої інстанції відхилив доводи скаржниці та дійшов висновку, що, оскільки позивач придбав спірне майно за власні кошти, це майно належить лише йому, оскільки вона не довела, що це майно було набуте в результаті їх спільної праці або, що її кошти були вкладені в його придбання. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Верховний Суд дещо змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а також апеляційного суду, вказавши, що майно фізичної особи-підприємця може бути спільною сумісною власністю подружжя за умови, що воно було придбано обома подружжя або в нього було інвестовано кошти обох подружжя. Зважаючи на те, що скаржниця не довела ні того, що це майно було придбано під час їхнього шлюбу, ні того, що вони обидва інвестували у це майно, Суд постановив, що воно належало лише позивачу.